Перевернути прапор України!

Справжній український прапор започаткований Михайлом Грушевським в УНР.Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати.

Тлумачення про синє небо й золоті ниви видається доволі примітивним. Воно сумнівне вже тому, вважає, наприклад, творчий директор громадського об’єднання «Освічена Україна» Анатолій МИЦКАН, що насправді барви нашого прапора з давніх-давен символізують дві головні стихії природи і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій). Логічно припустити, що лише сполучення «жовтий – згори, синій – знизу» відображає вічну симетрію – божественну гармонію цих стихій. Інакше ж, якщо розмістити їх навпаки, це означатиме порушення світоладу, катастрофу, за якої вода гасить вогонь…

Саме таку, золото-блакитну символіку і принесли було трипільці під час грандіозного переселення народу з Північного Причорномор’я за три тисячоліття до н. е., зокрема й до Індії, де вона збереглася до наших днів у первісному вигляді. Ця країна просто змережана таким барвосполученням. Але там ви ніде не побачите, щоби синє домінувало над жовтим… Отож пропонуємо ознайомитися з кваліфікованим дослідженням цієї теми, чиє резюме однозначно-вичерпно відповідає на запитання, якому бути Державному прапорові України – синьо-жовтим чи таки жовто-синім.

Якось ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб у щойно посталій самостійній Україні насамперед змінили розміщення барв на головному державному символі – синьо-жовтому прапорі. Бо, мовляв, якщо він і далі зоставатиметься таким самим, то під цим сполученням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, зрештою, крах. Адже синє зверху і жовте знизу, за словами мисткині, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою перемін «і-цзин», – одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями».

Тоді як обернене розміщення барв, коли жовте розташоване вгорі, а синє – внизу, утворює цілковито іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».

Однак Л. Кравчук, котрого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді віджартувався: що корисне, мовляв, для китайця, те для українця – смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, мала слушність. Принаймні 15-літня історія нашої незалежності продемонструвала як у політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао. Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну суть символу, дуже швидко далася взнаки Україні.

Жаль також, що радянські поети екс-комуністи, які тоді були головними радниками президента з питань державного будівництва, не відали чи не хотіли знати, що українська революція 1917 року в Києві, українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами. І що саме це сполучення барв голова Центральної Ради Михайло Грушевський запропонував для основного символу УНР.

Чому ж згодом гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра перевернули прапор, достеменно не з’ясовано й досі. Може, під впливом синьо-жовтої фани ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, формували державну символіку за принципом «аби не так, як у поляків», у яких світліша (біла) смуга розміщена на національному прапорі вгорі?

Зрештою, хоч як, а про неприродність, небезпеку поєднання синього кольору над жовтим, окрім «І-цзин» (ще не було жодного випадку, щоби пророцтва з цієї книги не збувалися), свідчать також тлумачення значення барв та їхніх комбінацій з інших потаємних джерел. Скажімо, давню емблему створення світу з хаосу та боротьби і єдності двох протилежних засад зі східної філософії, відому як «Ян-Інь» передають цими кольорами. Жовте, або ж золоте, Ян означає «світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце». Натомість синє Інь символізує пітьму, холод, землю, пасивність, жіночий елемент, місяць. Що ж буває, коли земне й пасивне домінує (тобто розміщене зверху) над небесним і активним, мабуть, пояснювати зайве. З історії добре відомо, що ставалося з тими справами, рухами, країнами, які тривали, виникали, розгорталися під знаком такого протиприродного сполучення цих барв. Вони мовби наперед були запрограмовані на невдачу.

Або ж візьмімо Фен-шуй. За цією традицією, розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.

Про це ж звістує й арійська традиція. Дослідники стверджують, що духовний вождь величного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт.
Це також демонструє природну зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). Тоді як розташування барв з точністю до навпаки, крім усього іншого, ще й перекручує святе ім’я Рама на Мара (примара, привид, або ж і зомбі, по-сучасному).

Ідеолог концепції «Переходу-IV» і редактор однойменного журналу Ігор Каганець каже, що «нинішній синьо-жовтий Державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочене домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча, треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому станові деградації і духовної темряви в Україні». А спричинило такий стан якраз прийняття перекрученого символу замість правильного.

Власне, й за православними канонами іконописання, які відомі ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати. Але ж ми бачимо, як користуються цим даром люди. А також знаємо, куди завела безвідповідальна свобода колишнього командира небесного воїнства на ім’я Денниця, що більш відомий як Люцифер.

За правилами ж геральдики, прапори зазвичай утворюють на основі гербів, які виникли раніше, ніж знамена. Отож барву верхньої смуги полотнища диктує колір самого знака, а нижньої – гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі – це білий орел на червоному тлі, то відповідно й прапор біло-червоний. Тому якщо герб України – жовтий тризуб на синьому полі (чи навіть якщо взяти герб Галицько-Волинського князівства – золотий лев на синьому тлі), то й прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.

Світова філософська, політологічна й соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів. І то не дивно, бо сучасне людство як цивілізація споживання – це так зване суспільство знаків. А знаки відрізняються від символів так само, як, скажімо, літера – від живого звука, який вона позначає. Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, котрий доволі серйозно ставиться до порушеного питання, вважає, що «символ – це така річ, без якої дійсність є неповноцінною. Це своєрідні обмінні пункти, через які енергія вищої реальності спливає у світ явищ… А неправильна інтерпретація символу має, сказати б, корозійний вплив на дійсність».

Цікаво б у цьому ключі розглянути прапори інших держав і подивитись, образно кажучи, яку дійсність вони відбивають. Впадає в око, приміром, що в тих державах, які на своїх знаменах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест (як-от у Швейцарії, скандинавських країнах, у Великобританії), реалії набагато кращі, ніж там, де обрали на роль національної символіки пентаграми й інші інфернальні символи. Скажімо, нині одне з перших місць у світі за рівнем життя посідає Норвегія, на державному прапорі якої зображено біло-синій хрест на червоному тлі. Серед останніх же країн за цим показником – Мозамбік, чиєю символікою є схрещені мотики й автомат Калашникова на тлі жовтої пентаграми.

Можна сказати: це тому, що Норвегія багата на корисні копалини, а Мозамбік зруйнований громадськими війнами. Але ж насправді все могло бути по-іншому: спочатку вибрали символи (відповідно хрест і автомат Калашникова), а вже потім як наслідок кому дісталися розквіт, а кому – постійні військові конфлікти.

Євген РОМАНИШИН м. Івано-Франківськ  Джерело: http://otyniya.com.ua